Якщо раніше вважалося, що школи-інтернати є ізольованими від інших шкіл та пристосованими до перебування в них дітей з певними вадами, й надалі діти, які перебувають в таких інтернатах є відірваними від суспільства і в подальшому погано адаптуються в суспільство, то на сьоднішній день – все кардинально змінилося. На прикладі нашої школи – інтернату можна чітко прослідкувати процеси взаємодії учнів як з їх однолітками – чуючими дітьми, так і у відвідуванні різних закладів і установ міста для вироблення в учнів уміння знаходити спільну мову з працівниками різних сфер обслуговування. Цього року ми розпочали соціальний проект « Місток до розуміння» задля того, аби дати розуміння і дорослим і дітям, як з вадами так і без, що всі ми рівні, всі однакові і кожен має право на самовизначення у суспільстві.

Цей процес – процес інтеграції відображає формування необхідних компетентностей задля залучення учнів з особливими потребами до загальноосвітніх шкіл. Учні пристосовуються до своїх однолітків, не втрачаючи свого соціуму. Вони беруть активну участь у позакласних та позашкільних заходах спільно з чуючими однолітками, мають змогу відвідувати школу мистецтв разом з іншими дітьми, але водночас це не відриває їх від середовища спілкування жестовою мовою.

На відміну від інтеграції інклюзивне навчання ставить на меті пристосування умов навчання (адаптації та модифікації) до потреб особливої дитини. Так, кожен з них порозуміється з чуючими, пристосується до їх

«міміко – жестового» спілкування, але це позбавить таких дітей можливостей розвитку через їх мову – мову жестів. Достатньо запитати дорослих людей з втратою слуху «Що вам дає спілкування з людьми з такою ж вадою?» - і кожен скаже, що це перш за все їх соціум, це простір для самовдосконалення і дякуючи сучасним соціальним мережам – це їх можливість обміну досвідом. 

Тільки в спеціальній школі в середовищі дітей з порушеннями слуху можливе повноцінне використання саме української жестової мови, а не пристосованих жестів, які, напревеликий жаль, є в сім'ях де батьки – чуючі, а дитина має порушення слуху.

Концепція сімейного і родинного виховання вказує на те, що «сучасна сім’я має стати головною ланкою у вихованні дитини, забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального і духовного розвитку». І це закономірно, адже саме співпраця сурдопедагога з батьками дітей з ПС допомогає дитині швидше засвоїти побутову жестову мову та зорово сприймати назви предметів (мається на увазі підпис назв всих предметів побуту) . Вже з раннього віку дитина буде знати жестове позначення предметів та мати візуальний образ слова, тренувати навички мимовільного запам'ятовування.